Дистанційне навчання групи продовженого дня 2 Б та 2 В.

 Дистанційне навчання групи продовженого дня 2 Б та 2 В. 


07.05.2021

Фізкультхвилинка 
Загальнорозвивальні вправи

Виховна година

МАНДРІВКА У СВІТ ФАНТАСТИКИ

Сьогодні малюємо робота








06.05.2021

Фізкультхвилинка 
Загальнорозвивальні вправи


Виховна година 

МАНДРІВКА У СВІТ ФАНТАСТИКИ

У минулому вигадані герої мандрували світом на килимі-літаку,
повітряній кулі. Баба-Яга літала на ступі, Карлсон – завдяки пропелеру на спині. А персонажі сучасних мультфільмів гасають на трансформерах, електроскутерах і зорельотах.



СЛУХАЄМО І БАЧИМО МУЗИКУ


Петро Чайковський "Баба-Яга"


https://www.youtube.com/watch?v=4MXvd8WTVD0


05.05.2021

Фізкультхвилинка 
Загальнорозвивальні вправи


                                                       https://www.youtube.com/watch?v=PGBJaxx4-_k




Виховна година 

МАНДРІВКА У СВІТ ФАНТАСТИКИ





23.04.2021

Фізкультхвилинка
Пересування танцювальними кроками. Танцювальні кроки босоніж


https://www.youtube.com/watch?v=L8N45yKx2Ww

https://www.youtube.com/watch?v=r44y0oKKuJs


Виховна година

Богатирі в мультиплікації
Є на світі мистецтво, для героїв якого доступні всі чудеса і фантазії.
Це – анімація.
Для створення мультфільму необхідна праця багатьох художників-аніматорів.


З книжок і фільмів ми часто дізнаємося про героїзм, відвагу та кмітливість богатирів. Незвичайну силу мав богатир Котигорошко. Він переміг Змія і визволив з полону своїх братів і сестричку Оленку.






Усі серії мультфільму про Котигорошка
починаються з енергійної маршової пісні.



Марші часто виконує духовий оркестр, до складу якого входять духові та ударні інструменти.
Цей оркестр відрізняється від симфонічного відсутністю інструментів струнної групи.


МІДНІ ДУХОВІ ІНСТРУМЕНТИ

 (Макару-привіт!)



СЛУХАЄМО МУЗИКУ
Франческо Пелегрино "Парад героїв"

Марш «Парад героїв» це - типовий італійський Парадний марш і Зустрічний марш.
Військові оркестри завжди виконують цей військовий
марш під час військових парадів та інших Державних церемоній.


22.04.2021

Фізкультхвилинка
Пересування танцювальними кроками. Танцювальні кроки босоніж

Виховна година

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ
НЕМА ПЕРЕВОДУ


Митці часто оспівують сміливість, героїчні вчинки козаків-запорожців, які боронили рідну землю. Такі їхні риси, як мужність, завзятість, вірність Батьківщині, шанували не тільки в минулому. Їх цінують і в наш час. Адже ми – гідні нащадки козаків!





К/ф «Вогнем і мечем» Євген Адамцевич


"Запорозький марш"



СЬОГОДНІ МИ ПОЗНАЙОМИМОСЬ ЩЕ З ОДНІЄЮ МУЗИЧНОЮ ФОРМОЮ,

ЯКА МОЖЕ МАТИ БЕЗЛІЧ ВАРІАНТІВ.

Напевно тобі не раз доводилося чути, як основна тема в музичному творі повторюється декілька разів, і щоразу зі змінами.

Така форма

називається ВАРІАЦІЙНОЮ.



СЛУХАЄМО МУЗИКУ

ПОСЛУХАЙТЕ УКРАЇНСЬКУ НАРОДНУ ПІСНЮ "ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ"



https://www.youtube.com/watch?v=34xQwCV3C2Q

Пісня Семена Климовського «Їхав козак за Дунай»

в обробці Людвіга ван Бетховена («Schöne Minka, ich muß scheiden»)


https://www.youtube.com/watch?v=malpxiiWUDM

21.04.2021

Фізкультхвилинка

Виховна година

Людина і природа - єдині






                                             https://www.youtube.com/watch?v=BmYpjaxXh6M

20.04.2021

Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки



Виховна година

Зустрічаємо літо!




https://www.youtube.com/watch?v=N5SIxDLO2io



https://www.youtube.com/watch?v=eLUNWmAG58E



19.04.2021

Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки



Виховна година

Зустрічаємо літо!

Для гарного настрою послухайте пісеньку про літо!)



16.04.2021

 Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи.Танцювальні кроки. 





Виховна година

Карнавал тварин
Шарль Каміль Сен-Санс  — французький композитор
«Карнавал тварин»  — сюїта для камерного ансамблю.
«Карнавал тварин» складається з чотирнадцяти частин.






"Слон"



"Королівський марш лева"


Якщо матимете час, перегляньте класний фільм або мультфільм " Король Лев"

15.04.2021

Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. Танцювальні кроки.

Виховна година

Карнавал тварин








https://www.youtube.com/watch?v=yU8I_DE4LRc


https://www.youtube.com/watch?v=TVnlbk89Jh8


14.04.2021

Фізкультхвилинка
Пересування танцювальними кроками. Танцювальні кроки босоніж


Виховна година

Героїзм у мистецтві


Чи знаєш ти, хто такі герої?
Герої – це, по-перше, люди, які уславилися подвигами, а по-друге, – дійові особи творів літератури та мистецтва.
Часто це звичайні люди: скромні, безкорисливі. У відповідальні часи вони сміливо вступають у боротьбу із кривдою та несправедливістю. Впізнаєте?



Петро Чайковський
Марш дерев’яних солдатиків з «Дитячого альбому»


13.04.2021

Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки


Виховна година

Мистецька подорож до Європи



12.04.2021

 Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи.Танцювальні кроки.



Виховна година

Наша рідна Україна, мов веснянка солов`їна

Малюємо писанку

Велико́днє яйце — невід'ємний атрибут святкування Великодня або приходу весни. За давньою традицією до цієї нагоди фарбували або розписували курячі яйця. Однак згодом їм на заміну прийшли декоровані гусячі, страусині, дерев'яні, скляні, пластмасові або навіть шоколадні яйця. У різних країнах світу існують різноманітні техніки декорування великодніх яєць.


https://www.youtube.com/watch?v=QxUXCEOonwQ





https://www.youtube.com/watch?v=YRL2o9tuMEA

02.04.2021

Фізкультхвилинка

Вправи для правильної постави



Виховна година

Людина і природа - єдині.

Продовжуємо знайомитись з літературними героями в музичному мистецтві.
Є чимало творів за сюжетом відомої казки
Шарля Перро «Кіт у чоботях».

Зміст казки вчить, що домашні улюбленці коти – дуже розумні тварини. Отже, не дивно, що вони стали героями, зокрема в мультфільмах і кінофільмах, у балетах і мюзиклах.


Марш Маркіза Карабаса з казки-мюзиклу «Кіт у чоботях»


https://www.youtube.com/watch?v=FtDUedI0RTc
Генрі Джекман «The Puss Suite»
Саундтрек з м/ф «Кіт у чоботях»


01.04.2021

 Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки


Виховний захід:


31.03.2021

 Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки



Виховний захід:

Карнавал птахів




30.03.2021

Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки


Мистецька подорож до Європи




29.03.2021

 Фізкультхвилинка

Загальнорозвивальні вправи. 

Танцювальні кроки

Безпека там, де ти живеш



  
                                    https://www.youtube.com/watch?v=Dh_8PNxAjuo

24.12.2020

Гра-Подорож «Дорожнiй рух»

Мета: повторити з учнями правила дорожнього руху; закріпити вміння переходити дорогу, занння сигналів світлофора, сигналів регулювальника, дорожніх знаків; дорожніх знаків; виконувати культуру поведінки на вулиці, дорозі, бажання дотримуватися правил дорожнього руху.

Обладнання: загадки; малюнки «Як перейти перегугьоване перехретя»; тест.

ХІД ЗАХОДУ

І. Станція «Літературна»

1. Читання вірша

АЗБУКА МІСТА

Місто, в якому з тобою живем

Можна по праву зрівнять з букварем,

Азбука вулиць, розкривши для нас

Місто, уроки дає повсякчас.

Ось вона, азбука – треба всю знать, -

Вздовж тротуару, глянь, знаки стоять,

Азбуку міста завчи до ладу,

Щоб не потрапити раптом в біду.

Я. Пішумова

2. Робота над загадками

- Які загадки про дорожній рух ви знаєте?

· Різні скельця є у мене:

Червоне, жовте і зелене.

Можу ними я сказати:

«Йти», «Стояти», «Зачекати». (Світлофор)

· Тротуаром йдуть малята,

Жваві хлопчики й дівчата,

Не кричать і не пустують –

Дуже ввічливо крокують.

Симпатичні всі на вроду

Наші дітки -... (Пішоходи).

· Ми побачили з тобою,

Як одною лиш рукою,

Тільки жезла він підняв, -

Внтажівку вмить спиняв.

Що ж це за силач такий?

Це, малята... (постовий).

· Я правдиво вам скажу,

Всім це місце я скажу,

Друзі, слово честі, -

Де схрестились дороги,

Рух порядок має сторгий -

Там і... (перехрестя).

· Що за коник полосатий

На дорозі коло хати?

«Зебра», кажуть, уляглась, -

Звідкіля вона взялась?

«Зебра» в нас на переході –

Та чи є така в природі? (Пішохідна розмітка «Зебра»)

· На дорозі звір лежить:

Весь у смужку, ніби спить.

У степу він народився,

А у місті нам згодився.

цього звіра звати «зебра»,

В нього є смугасті ребра.

Знає кожний пішохід –

Це безпечний... (перехід).

· Стоять вони всі при дорозі,

Допомогти людинрі в змозі,

Усюди – близько і далеко,

Надійні сторожі безпеки.

Одні із них нам сповіщають,

А інші - щось забороняють,

Попереджають на завжди,

Аби не трапилось біди.

Вартують на узбіччях тихо,

Оберігають нас від лиха.

Ти тільки будь уважним дуже.

Їх слухатися, шановний друже,

Це знає кожен, знає всякий -

Слід поважать дорожні... (знаки).

ІІ. Станція «перехреся дружби»

Робота в групах за малюнком «Як перйти нерегулбоване прехрестя»

Учитель. До перехреся різнозначних доріг доночасно під’їхали вантажівний автомобіль, автобус і підійшов пішохід – хлопчик .

- Який транспортний засіб має право в’їзду на перехреся?

- Як хлопчикові слід перейти перехреся, щоб потрапити в пункт А? (Переважне право проїзду має вантажівка, оскільки у неї немає перешкоди праворуч. Вантажівка їде, мабуть, прямо, тому що покажчик повороту в неї не вимкнений. Пішохід (хлопчик) зупиняється на протуарі і переконується в тому, що вантажівка їде прямо. Отже, ліворуч небезпека йому не погрожує. Хлопчик ступає на проїжджу частину під захистом вантажівки доходить до середини вулиці. Там він дивиться праворуч і тільки після цього переходить вулицю),

ІІІ. Станція «Автомультик»

· На чому їхав Ємеля до царя у палац? (На печі)

· Чим змащував свій моторчик Карлсон? (Варенням)

· Улюбленний двоколісний вид транспорту кота Леопольда (Велосипед)

· На чому літав Хоттабич? (На килимі-літаку)

· Особистий транспорт Баби-Яги. (Ступа)

· На чому катався Кай? (Санчата)

· На чому літав Барон Мюнхгаузен? (На ядрі)

· У чому пливли по морю цариця зі своїм немовлям у казці про царя Салтана? (У бочці)

· За допомогою якого транспорту пересувалися Бременські мущиканти? (За допомогою воза)

· У чому їхала Василина Премудра до царя в палац? (У кареті)

· Хто і на чому подорождував у мультфільмі «Чунга-Чанга»? )Лев – на кораблику)

IV. Станція “Проспект Знань»

Тестування

1. Пішохід – це:

1) Людина, що виконує роботу на дорозі;

2) Особа, що йде по тротуару;

3) Особа, що знаходиться поза транспортним засобом на дорозі і що не виконує на ній роботу.

2. Які з перелічених ситуацій можуть стати причинами дорожньо-транспортних пригод?

1) Перехід дороги в невизначеному місті;

2) Ігри на проїжджій частині;

3) Ходіння по проїжджій частині дороги.

3. Що означає поєднання червоного і жовтого сигналів світлофора?

1) Можна починати перехід;

2) Нещабаром увімкнеться зелений сигнал.

4. Що означає мигання зеленого сигналу світлофора?

1) Світлофор несправний;

2) Час зеленого сигналу збігає;

3) Рух заборонений.

5. Як повинна рухатися піша колона по проїжджій частині?

1) По лівому краю дороги назустріч транспорту, що рухається;

2) По правому краю дороги у напрямку руху транспорту.

6. Чим повинен керуватися пішохід, якщо жест регулювальника суперечить вимозі світлофора?

1) Жестом регулювальника;

2) Сигналом світлофора;

3) Діяти на власний розсуд.

V. Станція «Зупинка ерудитів»

· Саморушний чотирохколісний транспортний засіб. (Автомобіль)

· Безквитковий пасажир (Заєць)

· Загальна назва автобуса, трамвая, тролейбуса. (Громадський транспорт)

· По рейках біжить – на поворотах деренчить. (Трамвай)

· Людина, що їде на транспорті, але не за кермом. (Пасажир)

· Смуга землі, призначена для пересування транспорту і пішоходів. (Дорога)

· Хто продає квитки в громадському транспорті? (Кондуктор)

· Багатомісний автомобіль для перевезення пасажирів. (Автобус)

· Підземний вид громадського транспорту (Метро)

· Улюблений транспортний засіб відчайдушних дітлахів, для їхди на якому потрібно відштовхуватися ногою. (Самокат)

· Сходинка-чарівниця в метро. (Ескалатор)

· Сходи на морському судні. (Трап)

· Автомобіль, якому не страшні найгірші дороги. (Всюдихід)

· Місце роботи водія в автомобілі, автобусі, тролейбусі, трамваї. (Кабіна)

VI. Підсумок заходу

- Чому потрібно виконувати правила дорожнього руху?

23.12.2020

Казка про читання «Як Петрусь кудись літав»

Кажуть люди недарма, що навчання — сонце! Вчення — світ, невчення — тьма у твоє віконце. Тому вже з маленьких літ, діток вчать читати, щоб розумними йшли в світ, вміли рахувати, раду дати щоб могли, знали що робити та щоб мудрими росли і уміли жити. Тож читати і писать треба довго вчити, не лише вершки хапать, що тут говорити… Знань ніхто ще не спіймав й мудрим не вродився, тільки хто трудивсь, читав, мудрості навчився. Тож «не вмію» не кажи, а кажи — «навчуся». І книжками дорожи, та за ум берися!

І Петрусь про все це знав, бо ходив до школи, та до знань не припадав, не старавсь ніколи. Та й не лежень хлопчик, ні, як вам це сказати… Не сидів весь день в вікні, вмів він працювати. І матусі помогти, дрова порубати, вмів коня сам запрягти, речі поскладати. Двір підмести це, як сміх! Грядку вмів сполоти… А до книжки, як на гріх, він не мав охоти… Всі читають, Петрик — ні, пальчиком не водить. І думки його сумні, де він з ними бродить? Вчителька і так, і сяк: «Петре, схаменися! Все ж у тебе гарно як! Лиш за ум берися! Книжка вчить, як в світі жить, мудрим будь, дитино! Час спливає і біжить, він летить невпинно…» А в Петруся від книжок на зубах оскома. В голові його стіжок, стежечка знайома, кошеня маленьке «Няв» і собачка «Роза». Оченята він підняв, а в очицях — сльози… Що робити з Петрусем, як до книг привчити? Говорили й з дідусем, щоб навчив, як жити. І татусь з ним говорив, мама як просила, а Петрусь аж голосив, слухати несила… Ну, не може він ніяк тих книжок читати, та й пішов тихенько так в ліс гриби збирати. Він не раз уже ходив сам і з дітлахами, й дозволу він не просив в тата і у мами. Він ніколи не блудив, тож чого й питати? Сто разів уже ходив в ліс, що поруч хати. От іде собі та йде, сонце припікає, то грибочка десь знайде, то пісень співає. Але думка все гризе, не дає спочити, бо і менший брат верзе: «без книжок — не жити»… Лесь до школи ще не йде, та книжки читає, щось цікавеньке знайде, всім розповідає. А Петрусь і без книжок чималенько знає: з телевізора, з чуток, інтернет вмикає… Інформація струмком всюди витікає, тож події всі кругом Петрик легко знає. Але ж ні, повсюди вчать — з книжкою дружити, щоб усе на світі знать, жити й не тужити. Може б він уже й почав ті книжки читати, та як тільки в руки брав, так і тягне спати. В сон клонило Петруся, ніби гостре жало, тож охота зразу вся якось пропадала…

Тож Петро гриби збирав, небо голубіло, геть думки від себе гнав, щоб і не свербіло… Ну, не буде він поет, він і не бажає… Не читатиме газет… Хто там їх читає? Тож і думку відігнав, в лісі щастя й диво! Хтось немов на флейті грав, хтось співав красиво. А Петрусь гриби збирав, не зважав на втому, повний кошик наскладав і збиравсь додому. Ох, якби Петрусик знав, що з ним приключиться, то б давно книжки читав і любив учиться… Але знати він не міг, що його чекає, то додому майже біг… Хто майбутнє знає? Але раптом дивне щось ніби просвистіло, щось зелене потяглось і залопотіло… Мовби то туман розливсь, щось зеленкувате, здійнялось до неба, ввись все дивакувате… Петрик крок лише ступив і здалось дитині, що Петрусь уже поплив, наче на хмарині. От пливе він чи летить, розібрать не може, щастям сповнився умить, все на казку схоже. А довкіл така краса, все пливе-літає і зелена скрізь роса виграє і сяє. Це не ліс, де був Петрусь, а живі будинки, та без чіткості чомусь, мов якісь хмаринки. Люди теж якісь смішні, щось собі читають, і вони не ходять, ні, а усі літають. Кожен стоячи летить, хоч і крил не має. То увись здійметься вмить, то тихцем сідає. А Петрусь й собі летить легко, гарно й тихо. Як же тут приємно жить, та відчув він лихо. Бо у лісі був ще мить, лісу вже немає. Він вщипнув себе — не спить, навіть не дрімає… Тільки-но додому йшов, ніс гриби в корзині і в туман якийсь зайшов, рівно по хвилині… І тепер він вже ось тут, це неначе казка і вітри його несуть… «Зупиніть, будь ласка!» Що ж це робиться і як він тут опинився? Он летить якийсь дивак, хлопець спохватився. Тож спитати захотів, де це він блукає, до людини підлетів, й чемно так питає… Запитав що, де і як, що то за країна? Та зробилось страшно так, зблідла аж дитина… Слів своїх він не почув, що ж то все це значить? І рукою він махнув, та ніхто не бачить. Як спілкуються вони? Та Петро не знає. А повсюди дивини, серце — не вміщає! Тож Петро і так, і сяк хоче знак подати. Як звернутися, ну як? Як про все спитати? Доторкнутися хотів, щоб спинить для діла, з переляку аж спітнів, всі ж вони без тіла… Голограми лиш одні, світлові ефекти, а людей немає, ні… Ось такі букети… Він тепер злякався аж, а усе літає! Зрозумів, що це — міраж, десь таке буває… Ну, а де, Петро не знав, не любив читати, а погано, бо тоді міг би розгадати….

А Петро чого летить? Він же ще ж людина! Так подумав лише мить і поплив-полинув… Далі все Петрусь летить, стати сил не має. Та якось побачив вмить, щось далеко сяє. Він політ свій скерував, підлітає ближче і у сяйво те попав, опустився нижче. Чисте Світло перед ним — здогадався зразу, хоч не бачив перед тим він його ні разу. Чисте Світло те було схоже до людини, та добро від нього йшло, гріло щохвилини. І звернулось до Петра, хоч і слів не чути: «Що? Вертатися пора? Тут не хочеш бути?» Ну, звичайно, хто б казав, хоче він додому, в ліс, що пісеньку співав, це й коту відомо… Тож проситися почав, дивлячись у вічі, бо надію все ж плекав і не раз, не двічі… Дякує за все Петро, за тепло і ласку, за політ — легке крило, і за гарну казку. І за цей чарівний сон, що його гойдає. Хоче в хату, де з вікон мама виглядає… В душу глянуло воно й чемно проказало: «Я скажу тобі одно, що бажання мало. В інший вимір ти попав, мав якусь причину, тож відкривсь новий портал й засмоктав хлопчину. Це не казка і не сон, світ наш паралельний, а на все в нас свій фасон, хоч і не смертельний. Тож до мене ти підсядь, обсудити варто, обговоримо це в лад, стан твій геть — не жарти. Вся причина у тобі — ти не хочеш вчитись, мама й тато у журбі, й є чого журитись. Неучем ти вже ростеш, далі гірше буде. Завжди задніх ти пасеш аж сміються люди. А в тобі таланти є, ти їх вже втрачаєш, хист фонтаном з тебе б’є, ти ж — не помічаєш. А таких людей, як ти, треба в світ науки. Тож подумай, як рости, бери волю в руки… Повернути я тебе можу й за хвилину, там, де небо голубе, там, де ждуть дитину. Але вже не Петрусем, пташкою можливо або курячим яйцем, навіть це вже — диво… Ще собачкою якось можна повернути, бо в порталі дивне щось, просто не збагнути. Там поломка відбулась, де? Ніхто не знає, не пройти нікому — зась! І таке буває…» Тож Петро ледь не зімлів… Він яйце чи пташка? Він такого не хотів, Петрик наш, бідняжка… Тут Петрусь увесь осів, він собака буде? Щоб на повний місяць вив біля хатки-буди? Ні, такого він не ждав навіть в сні страшному. Він же добре серце мав, в світі жив людському… Ну, учитись не хотів, не хотів читати… Що такого він зробив, щоб не випускати? Що ж у тім порталі є, що не пропускає? Світло щось веде своє, а Петро ридає…

Тут прискорились усі, щось робити стали, засвітилися в росі і кудись пропали. Чисте Світло розлилось теж кудись поділось, а в душі Петровій щось наче заструмилось. Петрик вчасно зрозумів, що у нім причина, він робити ж все умів, мудрував хлопчина. Силу він в собі знайде, ще й ученим стане і усім він доведе, що живе не марне. Довго, мабуть, так було, хлопець хвилювався, та жило у нім тепло, Петрик не здавався. Силу всю свою зібрав, волю взяв у руки, сам собі пообіцяв, що піде в науку... Тож як Світло припливло, хлопчик став просити, що до нього вже дійшло, як він має жити. Світло хлопця обняло (добре серце мало) віддало йому тепло і поцілувало. Люди їхні чарівні геть усе зробили, щоб портали ці чудні хлопця пропустили. Бо повірили усі в його чесне слово і сяйнули знов в росі — все тепер готово! Чисте Світло привело у велику залу, це, сказало, і було входом до порталу. А Петрусь аж засіяв, Світло усміхалось. Дуже дякувати став за усе, що сталось. Світло хлопця обняло й знов поцілувало, віддало йому тепло і в долоньку вклало теплу зірочку ясну, дуже гарну й милу, що відводила від сну і давала силу, як за книжку він сідав, щоб ученим стати. І відтоді зміг читать дуже вже багато. Тож Петро в портал зайшов, вийшов по хвилині, а татусь його знайшов на вузькій стежині. Бо шукали вже три дні, всі стежки сходили. І були усі сумні, а тепер зраділи. А Петрусь чи все забув, чи не признавався, ніби ж там хвилину був й дуже дивувався. Та відтоді в Петруся в голові — наука. У книжках хатина вся, бо знання — не мука, а казкова дивина, просто Чисте Світло. Голова в Петра ясна, в серці все розквітло.

Там якраз і я була, все занотувала, і до всіх це донесла — казка не пропала. Бо повинні знати всі, що знання — це світло. Щоб жили всі у красі і душа розквітла.

Автор Надія Красоткіна.



22.12.2020

У світі чарівної казки

Неправильна казка, або невигадана історія про одну дівчинку


Неправильна казка, або невигадана історія про одну дівчинку

— А бачиш, бабусю, он на тій зірочці живе чарівна Фея, бо це незвичайна планета. Правда?

— Звичайно, вона часом і до нас прилітає, щоб зробити комусь добро, — відповідаю онуку.

— І щоб людей навчити творити добро, — доповнює хлопчик. — А ту зірочку всюди видно?

— Видно. А чого ти питаєш?

— Значить, тато і мама дивляться зараз на неї і мене бачать!

— Мабуть, що так.

— Точно, бо вони мене люблять, а я їх. Тато ж казав, що коли з різних місць дивитись одночасно на одну й ту ж зірочку, то можна побачити одне одного. Я їх бачу!

— Це чудово! — відповідаю я.

Про що б ми не розмовляли, не мріяли, а дитина завжди повертається до однієї теми: тато і мама — це святе. Та так воно і повинно бути.

За вікнами нічка, і дитині треба спати. Але онук просить мене розповісти на сон казочку. Та ще й таку, щоб була новою. І хоч втома бере своє, але казку правлю кожен вечір.

... Жила-була на білому світі дівчинка. Мама її вимріяла, а тому вона була дуже гарною і розумною. Але її татко, мабуть, був не дуже великим мрійником, тому що лишив їх удвох з мамою напризволяще. Мала Олечка його й не пам’ятає. Та з недавніх пір почала дівчинка забувати і дороге мамине обличчя, бо маму зачаклував злий Чародій і поніс кудись у світ за очі від малої донечки. А чарівне срібне люстерко зчорніло від горя і тепер не показувало її маму, скільки дівчинка не просила його про це. Живе Олечка вже давно у своїх рідних дідуся і бабусі. Про неї вони піклуються, дуже люблять, гарно одягають і смачно годують, привчають до добра та роботи, щоб не росла білоручкою. Подивишся на Олю і не подумаєш, що серце дівчинки, мов болюча рана. Бо хто ж загляне всередину? А воно день і ніч болить. І вечорами вона дивиться на нічні зорі і думає про маму. Може, і її мама теж думає про доню і дивиться на зірочки, щоб побачитись? Але даремно вдивляється дівчинка. Мабуть, зовсім на різні зорі дивляться двоє рідних людей, тому що їхні погляди не зустрічаються.

Олечка за ці роки виросла, стала красунею, добре вчиться у школі і мріє... А про свої мрії розповідає вночі зорям і місяцеві. Бо їм згори все видно, і вони точно знають, де її мама, Та де той злий Чародій, що зачаклував її. От коли вона стане дорослою, то обов’язково знайде рідну неньку.

А зараз вона вчиться, здобуває знання, щоб порадувати свою маму оцінками, гарною поведінкою, бо знає, як це важливо у житті. За неї нікому заступитись, а дідусь з бабусею вже старенькі. І в шкільних творах дитина пише про свою мрію. Вона хоче зовсім мало, лише те, що інші дітки мають щодня. Хоче Оля взяти за руки тата і маму і пройтись з ними по місту, щоб усі бачили, як світяться її очі, щоб усі задивлялись на їхню щасливу родину. А ще вона мріє мати братика чи сестричку. А ще була у неї мрія — навчитись грати на піаніно, щоб з-під пальчиків лилася і летіла у світ радісна і дивна мелодія, яка не раз приходила у її сни, коли з’являлась мама...

Мій внук лежав дуже тихо, я подумала, що він вже заснув і зупинилась. Та й більше нічого було сказати, бо я не знала, як закінчиться ця сумна історія. І де та мама блукає по білому світу у пошуках своєї мрії, як і тисячі інших жінок сьогодні, щоб заробити якусь копійчину, щоб жити так, як намалювала їхня уява.

— Ця казка дуже сумна, більше не розказуй. Це неправильна казка. У неї нема кінця, — перериває мої гіркі роздуми онук.

— А яке повинне бути закінчення?

— Я сам розкажу, а то у тебе сумно виходить. Я так не хочу! Шкода дуже дівчинку. Слухай.

... Дівчинка не стала чекати, поки виросте, вона взяла і почистила люстерко до блиску, а тоді направила на ту зірочку, де живе добра Фея — і воно ожило, засяяло! Добра Фея увійшла до нього і сказала, що допоможе Олі. Вона оглянула усі закутки на Землі і показала дівчинці маму, ще й пообіцяла, що та скоро повернеться, якщо Оля їй допоможе. «Що треба зробити, як тобі допомогти?»— спитала дівчинка. «Вірити треба», — відповіла Фея. «Я вірю! Я вірю!!! Я вірю!!!» — кричала Олечка.

А через три дні в хату завітала гостя. Оля скочила з ліжка, бо почула рідний голос. Вона відразу здогадалась, що це приїхала її мама. Вони нарешті зустрілися...

З цими словами внук заснув. А я дивлюсь на рясні зорі і думаю: живе у світі не одна така Олечка, Петрик чи Іванко. Вони ходять до школи і в шкільній круговерті не одразу визначиш тих діток, які живуть з тих чи інших причин без мами і тата... Вони ж усі такі жваві, веселі, життєрадісні! І тільки іноді на вас глянуть зовсім не дитячі очі, обпечуть вашу душу таким сумом, стільки в них горя і відчаю побачиш... Пригорніть їх, дорогі вчителі, цих малих дітлахів, обігрійте їх любов’ю і ласкою. Бо ж вони найближче до вас сьогодні.

Дивлюся на вічні зорі і дуже-дуже хочу, щоб саме так щасливо закінчилася ця невигадана історія. А зорі миготять і повідомляють про те, що наближається Новий рік.. А в таку чарівну ніч збуваються заповітні мрії і бажання. Хай збудуться і цим діткам!


Виховний захід «Звідки хліб прийшов»

Мета: Формувати в учнів розуміння цінності хліба – мірила життя, як святині, одного з найважливіших харчових продуктів; розширювати знання про традиції народу, народну символіку; виховувати шану до хліба, до людей, які вирощують його.

Сьогодні ми з вами поговоримо про те, звідки береться хліб і як до нього потрібно ставитися.

Нашу Україну з давніх-давен називають хлібним краєм, адже люди, які живуть тут, умілі, уміють обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. Хліб – у ньому жива душа нашої рідної землі, сонця, неба. Доля багатьох людей, їхня невтомна праця. Ця кругла паляниця чимось подібна до сонця. Поряд із хлібом народ завжди ставив сіль – це символ багатства і гостинності, щирості. У народі кажуть : «Без солі не смачно, без хліба не ситно». Тому хліб і сіль, що достаються людям важкою працею уважають дорогим набутком і завжди шанують в народі.

Хліб дають нам хлібороби, які вирощують зернові, злакові культури і хоч би де ми не трудилися – в морі, на суші, у селі чи в місті – усі поєднані із тими, хто годує країну. Їм, хліборобам, уклоняємося і в будні, і в свята.

Ще з дитинства привчали дитину любити і шанувати хліб. Паляниця, за добрими українськими традиціями, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу.

Будь-яке слово чи обряд не обходяться без хліба. Народжується дитина – ідуть із хлібом. Виряджає мати сина в дорогу – замотує в торбину окраєць житнього хліба.

Відзначали весілля хлібом-сіллю і весільним короваєм. Будували хату – неодмінно приходили з хлібом. Проводжали в останній путь – з хлібом.

Хліб – совість наша - хай буде в кожній хаті прикритий вишитим рушником. Ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які невдало його випечуть.

Віддамо дяку трударям, які викосили його, вимолотили, перемололи на борошно, випекли смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці.

Кожний з нас щодня не менше трьох разів бере хліб до рук. Ми звикли до хліба, як до повітря, часом і не помічаємо його, а починаємо помічати, коли його немає, або коли втрачаємо.

А скільки хліба ви можете з’їсти? Скільки завгодно, і мабуть, не розумієте, що може бути все інакше. Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жалом чує це слово.

Спробуйте уявити, що на світі не існує хліба. Ані хліба, ані булочок, ані матусиних запашних млинців чи пиріжечків… Правда, дивно було б? То ж не дарма кажуть: «Хліб – усьому голова!» .

Давайте пригадаємо, які народні прислів’я, приказки, вислови про хліб вам відомі.

· Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

· Паляниця – хлібові сестриця.

· Довелося бідувати, на хліб-сіль заробляти.

· Калинова гілка – хлібові тітка.

· Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

Ставлення до хліба має бути дійсно світлим. А як буває гірко й образливо бачити в їдальні на підлозі або втоптаний в багнюку шматок хліба. То ж живіть так, щоб хліб ваш був завжди справедливий і чесний, ставтеся до нього так, щоб і для ваших дітей і правнуків був він дивом, витвором рук людських.

Запам’ятайте і скажіть усім: «У хлібі доля вашої землі, доля багатьох людей, їхня невтомна праця». Не топчіть хліба, не кидайте недоїдки, не гордуйте ним. Адже в українській хаті хліб і вишиті рушники – це символ щасливого життя.

Шануйте хліб, бо в кожному шматку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.

Коментарі

Дописати коментар